повалити — ПОВАЛ|ИТИ (2), Ю, ИТЬ гл. Покатить, повалить: валѧ˫аи же камень на дрѹга на себе повалить. (κυλίει) Пч н. XV (1), 16; ♦ головою повалити см. голова … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
повалити — 1 дієслово доконаного виду примусити впасти; силою перекинути повалити 2 дієслово доконаного виду піти у великій кількості, посунути натовпом … Орфографічний словник української мови
обалити — повалити … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
обалити — Обалити: повалити [11;16;45;46 1; I,IV,XIX] Науки французьких «просвітителів та енциклопедистів», в значній часті відгомін наук англійських натуралістів j та скептиків: Локка і Юма, а особливо Вольтера і Руссо, в значній часті відвернули… … Толковый украинский словарь
голова — ГОЛОВ|А (143), Ы с. 1. Голова (часть тела): ѡже съгренеть женѣ повои с головы. или дщьри. ˫авитсѩ простоволосѩ ·г҃· гр҃нъ старыѥ за соромъ. Гр 1189–1199 (новг.); ст҃ославъ же рече къ бьрнови нѣчьто м˫а на го||ловѣ бодеть СкБГ XII, 20–21; А ѥже то … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
виваляти — яю, яєш, док., перех. 1) Валяючи, убрати в що небудь, забруднити чимсь. 2) Повалити все або більшість … Український тлумачний словник
викладати — а/ю, а/єш, недок., ви/класти, аду, адеш і рідше ви/ложити, жу, жиш, док., перех. 1) Дістаючи, витягаючи звідки небудь, класти що небудь назовні, на щось. || Розкладати що небудь. 2) Класти в певному порядку шматки дерну, дерев яні бруски, камінці … Український тлумачний словник
керенщина — и, ж., іст. Політична діяльність О. Керенського (1881 1970) на посаді міністра юстиції та міністра – голови Тимчасового уряду, верховного головнокомандувача, а після жовтневого перевороту спроба повалити більшовицьку диктатуру … Український тлумачний словник
підніжка — и, ж. 1) Пристрій у вигляді східців для входу в автомашину, вагон і т. ін. 2) Спеціальний пристрій, натискаючи на який, надають руху ручному примітивному ткацькому верстату. 3) розм. Удар ногою по нозі іншого або підставляння ноги під ногу людині … Український тлумачний словник
повалений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до повалити I. || пова/лено, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
